НЕЖИВИЙ, -а, -е. 1. У якому припинилося життя; мертвий. // у знач. ім. неживий, -вого, ч. Мертва людина; покійник. // Позбавлений життєздатності (про тіло та його частини). // Який засох, зів'яв (про насіння, рослини). 2. Такий, як у мерця (про обличчя, очі і т. ін.). 3. Позбавлений життєвих сил, бадьорості, енергії і т. ін. // перен. Який перебуває у стані заціпеніння, бездіяльності, знесилення і т. ін. через утому, нервове напруження, біль, переляк. 4. Який не належить до тваринного чи рослинного світу; неорганічний. // у знач. ім. неживе, -вого, с. Все, що не належить до тваринного чи рослинного світу. // Який не належить до живої матерії; у якого немає ознак життя. 5. перен. Безлюдний, спустілий (про дім, вулицю і т. ін.). 6. перен. Відірваний, далекий від життя, від дійсності (про твори, тематику); неактуальний. // Невиразний, необразний, блідий (про слово, мову). 7. грам. Який стосується різноманітних явищ, предметів, що не належать до живих істот.